top of page

Король Олег Леонидович

1967 р

korol.jpg
getfile.jpg

Сирень

Олег Король

Я спал, ты принесла сирень,

Приснился мне забытый день:

С букетом мать идёт из школы

И тянутся за нею пчёлы.

Каникулы, свобода, грусть

И я один в начале лета.

Во сне проснуться я боюсь, -

Так пахнет счастьем от букета!

Спадает зной и входит в дом отец

И свёкол карамели,

И Гоголя четвёртый том

В его учительском портфеле.

Картошки одолжил сосед

И мать состряпала обед,

И младшего зову я брата: -

Олег, Олег, иди домой!...

...Развалины в лучах заката

И в них блуждает голос мой.

И осыпается со стен

Прах обгорелого раствора,

Иная жизнь наступит скоро,

Но прах не превратится в тлен.

 

...я спал ты принесла сирень

приснился мне забытый день...

Олег Король

а десь на споді пам`яті 
у будинку з вікнами в літо 
скальпелем першопочатку 
розрізалась пуповина 
простирадла болем пом`яті 
мамина спроба радіти 
моя спроба кричати 
батькова - мати сина 

а надворі зорі, як сніг у грудні 
і як молитва, батькова порада, 
будь людяним, синку, і вийдеш в люди 
(неправда/правда) 

а далі підгузки випрані 
(немовлятам завжди сниться море) 
і світ виростав на всі боки 
від дотику очей-пальців 
здатність пам`яті - стирати вибране - 
іноді й там, де було добре - 
ранок батьки мої перші кроки, 
на стінах тіні старих акацій 
а світ, як циганське весілля - 
у бубни вигупував густо, 
перевчав "либу" на "рибу" 
витирав ніс у рукав 
на небі повня висіла 
немов підгнила капуста 
і півень горлав до хрипу, 
що жити вже час настав 

а по зарубках зір, де трава по груди 
повз вовчі лігва і левині прайди 
потаємною стежкою виходять в люди 
(неправда/правда) 

осіння пісенька


попід тином осінь ходить
у брезентовім береті
одинокі перехожі п’ють туману каламуть
пахне вітром і землею на моїй сільській планеті
на моїй слизькій планеті,
яка мчить крізь дощ і тьму
попід тином осінь ходить,
нудить, загляда у шибку
і білизною звисає тихих звуків тепла мідь
мій сусід сьогодні знову
дістає стареньку скрипку
і вишаркує на струнах щось із бахівських століть
попід тином осінь ходить,
попід школою і клубом
своє вицвіле намисто розсипає у саду
я крихку сусідську скрипку слухаю невмілим слухом
скоро їй обридне плакать —
вляжеться — і я піду
попід тином осінь ходить
у брезентовім береті
одинокі перехожі спльовують туманну муть,
а облуплені герої
на гранітнім постаменті
щось у цьому злому світі намагаються збагнуть

лютнева пісенька


у цього лютого застуди-місяця –
колючі вилиці, холодні вулиці
все перемелеться, все переміситься
і до щоки твоєї хтось притулиться
нашепче стишено сльозинку-вісницю,
що запізнилася весна-облудниця,
і залишилися застуді-місяцю —
колючі вилиці, холодні вулиці
у цього лютого заброди-місяця
ми — напророчені, навік приречені
у срібних сутінках так легко мріється
і тиша-звідниця огорне плечі нам
і по-дитячому в майбутнє віриться,
а по-дорослому — усе забудеться
і залишаються заброді-місяцю
колючі вилиці, холодні вулиці
і хай не нами писано лібрето
світання на фарбованій стіні
блукатимуть по київському гетто
мої сумні застуджені пісні

у діда Миколи повно роботи —
небо неметене, зорі мляві
не спиться діду — життя напроти
котом приблудним дріма на лаві
потріскана груба журбу розтопить
по хаті жмурки духу нічного
і хмари наче трипільські розкопи
а доживати нема для кого

розвіртуалення


а прикинь, пересічемося з тобою на якійсь party
ну там віршики, бренькання, всі у вінках лаврових
потиснемо руки (долоні твої вогкуваті)
представлюся — Той, ти здивовано вигнеш брови

але і ти, погодься, на свій аватар схожий мало
як казала одна поетка — і аватари у нас по Фройду
присядемо поряд, я дорізатиму сало
а ти розливатимеш дамам солодку воду

і когось з початківців пошлють за парою літрів
(тверезі поети — що може бути у світі гірше?)
і ми потихеньку нацокаємося до верлібрів,
зате буде над чим посміхнутись і при чому тут її вірші

і всі гуртом шукатимемо сенс життя в осінньому листі
а ти розкажеш, що в тебе діти, рибалка і дружина-лікар
а потім ми довго лякатимемо нічних таксистів
і порозходимося ночувати по своїх спальних ніках

а всезнаючі ангели, особливо той, що у них по віршах
гомонітимуть довго про химерну людську природу
але нерозбірливо і якось все тихше.. тихше..
а тобі присниться поетка.. але це вже знову по Фройду

* * *

забута пісенька


від вітру долоні жовкнуть
стають неслухняними пальці
і знову холодний жовтень
зриває картон декорацій
стежки засипає листом
ганяє в саду дерева
свистить розбійницьким свистом
на вулиці день жовтневий
ой свистом, свистом,
мій кониченьку, свистом
та щоб не запала
та доріженька листом
печаль моя, сива мати,
чого так здавило груди
я вийшов з твоєї хати
і в душу війнуло груднем
і біло зробилось в полі
та кінь мій все біжком-біжком
а щоб він не брів поволі
не западь доріженька сніжком
ой біжком, біжком,
мій кониченьку, біжком
та щоб не запала
та доріженька сніжком
ой свистом, свистом….
ой біжком, біжком…


* * *

ПИСЬМА РИМСКОМУ ДРУГУ

(Из Марциала)

*

Нынче ветрено и волны с перехлестом.

Скоро осень, все изменится в округе.

Смена красок этих трогательней, Постум,

чем наряда перемены у подруги.

 

Дева тешит до известного предела -

дальше локтя не пойдешь или колена.

Сколь же радостней прекрасное вне тела:

ни объятье невозможно, ни измена!

 

*

Посылаю тебе, Постум, эти книги

Что в столице? Мягко стелют? Спать не жестко?

Как там Цезарь? Чем он занят?

Все интриги? Все интриги, вероятно, да обжорство.

 

Я сижу в своем саду, горит светильник.

Ни подруги, ни прислуги, ни знакомых.

Вместо слабых мира этого и сильных -

лишь согласное гуденье насекомых.

 

*

 

Здесь лежит купец из Азии. Толковым

был купцом он - деловит, но незаметен.

Умер быстро: лихорадка. По торговым

он делам сюда приплыл, а не за этим.

 

Рядом с ним - легионер, под грубым кварцем.

Он в сражениях Империю прославил.

Столько раз могли убить! а умер старцем.

Даже здесь не существует, Постум, правил.

 

*

 

Пусть и вправду, Постум, курица не птица,

но с куриными мозгами хватишь горя.

Если выпало в Империи родиться,

лучше жить в глухой провинции у моря.

 

И от Цезаря далеко, и от вьюги.

Лебезить не нужно, трусить, торопиться.

Говоришь, что все наместники - ворюги?

Но ворюга мне милей, чем кровопийца.

 

*

 

Этот ливень переждать с тобой, гетера,

я согласен, но давай-ка без торговли:

брать сестерций с покрывающего тела

все равно, что дранку требовать у кровли.

 

Протекаю, говоришь? Но где же лужа?

Чтобы лужу оставлял я, не бывало.

Вот найдешь себе какого-нибудь мужа,

он и будет протекать на покрывало.

 

*

 

Вот и прожили мы больше половины.

Как сказал мне старый раб перед таверной:

"Мы, оглядываясь, видим лишь руины".

Взгляд, конечно, очень варварский, но верный.

 

Был в горах. Сейчас вожусь с большим букетом.

Разыщу большой кувшин, воды налью им...

Как там в Ливии, мой Постум,- или где там?

Неужели до сих пор еще воюем?

 

*

 

Помнишь, Постум, у наместника сестрица?

Худощавая, но с полными ногами.

Ты с ней спал еще... Недавно стала жрица.

Жрица, Постум, и общается с богами.

 

Приезжай, попьем вина, закусим хлебом.

Или сливами. Расскажешь мне известья.

Постелю тебе в саду под чистым небом

и скажу, как называются созвездья.

 

*

 

Скоро, Постум, друг твой, любящий сложенье,

долг свой давний вычитанию заплатит.

Забери из-под подушки сбереженья,

там немного, но на похороны хватит.

 

Поезжай на вороной своей кобыле

в дом гетер под городскую нашу стену.

Дай им цену, за которую любили,

чтоб за ту же и оплакивали цену.

 

*

 

Зелень лавра, доходящая до дрожи.

Дверь распахнутая, пыльное оконце.

Стул покинутый, оставленное ложе.

Ткань, впитавшая полуденное солнце.

 

Понт шумит за черной изгородью пиний.

Чье-то судно с ветром борется у мыса.

На рассохшейся скамейке - Старший Плиний.

Дрозд щебечет в шевелюре кипариса.

 

Mарт 1972

 

Сочинения Иосифа Бродского.

Пушкинский фонд. Санкт-Петербург, 1992.

61115461_2174239155958819_59397637196585

музика і виконання - Олег Король, слова - Тарас Федюк

А

    / а прикинь, пересічемося з тобою на якійсь party / розвіртуалення / Универсальная лирика /

В

   / від вітру долоні жовкнуть / Универсальная лирика /

Д

  / дощі у квітні, як рахівники в чоботях / Универсальная лирика /

К

  / коли наша крихка механіка неможливості_жити_порізно / Универсальная лирика /

Л

   / любощі літом вологі і нерухливі / *** / Медитативная лирика /

Н

  / насупиться і насиплеться, мов пір`я стареньких янголів / Универсальная лирика /

П

  / поет за тридцять - рідко бонвіван / Универсальная лирика /

   / попід тином осінь ходить / осіння пісенька / Универсальная лирика /

  / прокидаюсь від стогону літньої зливи / Пейзажная лирика /

Т

  / тіні свої зі стін познімає складе вп'ятеро / *** / Универсальная лирика /

У

  / у діда Миколи повно роботи / Универсальная лирика /

  / у цієї країни вже відбирали майбутнє / до річниці інавгурації / Универсальная лирика /

   / у цього лютого застуди-місяця / лютнева пісенька / Универсальная лирика /

Ц

  / ці села забілили і задули / Универсальная лирика /

bottom of page