Літо

Слова: Володимир Кучинський

Музика:Ворождень

Виконують:

Ворождень, Олександр Музика, ZaВікном

​

Ти скажи, а чи ти віриш в ті слова, що чує вітер,

Що тобі шепоче листя, що до ночі квокче літо,

Ті, що, граючись, складаються із всім знайомих літер,

Що здіймаються в повітря та й до щирих, синіх хмар...

І якщо хоч трохи віриш, не кажи мені нічого,

Краще відведи додому, аби не відчув я втому

Від палких зізнань очей твоїх, щоб не хотілось знову

Бачити свою дорогу, що забув її тягар.

Ти скажи, а чи ти віриш в те, що ще існує ніжність,

В те, що можна буди вічним, але вірити в це - смішно,

Тільки треба знати, де узяти тих одвічних істин,

Що колись ми загубили та вже більше не знайшли.

І якщо ти ще не віриш, притулись до мене тихо,

І не буде більше лиха, якщо так відчути втіху...

Тільки ти не поспішай забути подих міста,

Від якого ми тоді таємно так пішли.

І ти знай - це все неправда, що нам ще зарано знати,

Чому можна не зважати на свої життєві вади,

Бо так іноді буває, що любов до літа вабить

Пригадати і відчути всі зимою змерзлі сни.

І у кожну пору року, чи то жовтень, чи то квітень,

Я завжди знаходжу твій день, я завжди знаходжу літо,

Все купається у сонці, і для мене немов ліки -

Це "те-те, те-те" у листі, чисті вранішні дощі...

Не забувай...

Мрію ту золоту,

Сонцем овіяні сни

Не відпускай.

Краще віддай Йому

З'явишся поруч і ти

Небо як ти

Чисте й прозоре,

Тобі невідоме

І ніби пусте.

Але там в глибині

Такі ж вірні очі,

Що вищі за "хочу",

Що вищі за "є"