Шинкарук Владимир Федорович

19 серпня 1954 - 6 грудня 2014

Батьки і діти

Слова і муз. Володимира Шинкарука

Білі крила маминих рушників

Летять до мого серця, як щасливий спогад.

Дорога до дому, дорога до батьків -

Завжди благословенна буде, та дорога...

Приспів:

Байдуже, скільки літ нам – мало чи багато,

Так вже повелося між людьми...

Доки є у нас мама, доки є у нас тато –

Ми ще залишаємось дітьми.

Сива хата у вишневім саду

Чекає нас і тихо дивиться у Вирій.

Так вже повелося на довгому віку -

Якщо щасливі діти, то й батьки щасливі.

Приспів.

Актриса цирку

Слова і муз. Володимира Шинкарука

Пробивається піт крізь грим,

Знову руки від втоми кволі,

Скільки літ уже, скільки зим

Не шукаю я іншої долі.

П'ю печалі свої до дна,

Бо манеж, наче місце страти.

Тут вмираю я кожного дня,

Щоб на завтра знов воскресати!

То горить, то згасає

Долі моєї зірка –

Я актриса цирку, актриса цирку!

Сміючись, я роблю шпагат

І танцюю на гострій криці.

Хай під зоряний купол летять

Ваших усмішок сині птиці...

Підкидаю угору м'ячі,

Обруч кручу з останньої сили,

Хочу я, щоб чарівні ключі

Ваші душі для мене відкрили...

Я свій каторжний труд люблю,

Цій любові не зможу зрадить.

Все здолаю, перетерплю –

Оплесків ваших заради...

В садах уже листя осіннє палять...

Слова і муз. В. Шинкарук

В садах уже листя осіннє палять,

І жовтень вітрами у двері постукав.

Я вивчив дитинство своє напам'ять,

Тепер читаю його онукам.

То дощ, то морози, то сонце, то хмари,

То радість, то смуток заходять до хати...

Вивчаю напам'ять батькову старість,

Тепер її буду собі читати.

Світанок на небі – від краю й до краю.

І літо у вирій понесли лелеки.

Біжу за роками – і не встигаю...

Я іще тут, а вони вже далеко...

Бальзам твоїх рук

Сл. В. Баранов

Муз.В.Шинкарук

Бальзам цілющий тихих рук твоїх,

Що гоїть крик очей моїх печальних.

Зі мною день вітається прощально,

Від нього йду до тихих рук твоїх.

Прощальний вечір плавиться в свинець,

Щоб завтра знову вилитися в зустріч,

Щоб завтра знов накреслити безумство

На небі, що зодягнене в свинець.

І губляться в долонях рук твоїх

Слова мої доречні й недоречні.

Чим більший сміх, тим більша боязнеча

За вічне щастя тихих рук твоїх.

Я – сьогодні дощ

В. Шинкарук

Я – сьогодні дощ,
Піду гулять по місту,
Тарахтіти в ринвах, риштаках,
Всупереч усім піду навмисно |
Танцювати босим по дахах. |2

Буду я і тихим, і сміливим,
Сам собою буду я в цю мить,
Стану кольоровим і там, де злива
Радісно веселка забринить!

Я – сьогодні дощ
І я тебе піймаю,
Розкуйовджу косу золоту,
Побіжу з тобою до трамваю, |
Зацілую очі на льоту! | 2 р

Розіб’юсь на скельця і на скалки,
Як піду – не знайдете ніде,
Тільки вранці росяні фіалки |
Хтось тобі на ліжко покладе. |2р

Я – сьогодні дощ, дощ... |3р

Тінь дощу

В.Шинкарук

Ловлю сачком, як метелика, мить,
Стираю з лоба втому і кров,
А наді мною постійно висить
Тінь дощу, що колись пройшов.

Приспів:
Я небо на крихти, як хліб, розкришу
І кину його пташкам...
Не стане мене, але тінь дощу,
Як спогад про мене, залишиться вам...

І досі не можу ніяк зрозуміть,
Угору чи вниз веде мене путь?
З очей витікає холодна ніч,
Сльози мокрим камінням стають.

Приспів

І вчора, і завтра я знову один,
Мій крик сірим птахом у небо злетів,
З роками все менше в годинах хвилин,
З роками все менше у місяці днів.

Приспів

Я не заплачу і не закричу,
Сни весняні мої вже збулись,
Заховаюсь у тінь дощу,
Тінь дощу, що впаде колись.
Заховаюсь у тінь дощу,
Тінь дощу, що впаде колись...

Чорні круки

В.Шинкарук

Ой злітались чорні круки
На рясну калину,
Проводжала мати сина
В військо на чужину.
Проводжала мати сина
У страшну дорогу,
Провела його, та й впала
Прямо за порогом...

Приспів:
Боже, врятуй дитину
У краю чужому!
Сину, моя кровино,
Повернись додому!

Чорні ранки і світанки,
Чорні дні і ночі,
Посивіла бідна мати,
Виплакала очі.
Посивіла бідна мати,
Що робить, не знає,
Бо до рідного порогу
Син не повертає...

Приспів

Посідали чорні круки
На рясній калині,
Повернувся син додому
В чорній домовині...
Повернувся син додому
В чорній домовині...

Боже, врятуй дитину
У краю чужому!
Сину, моя кровино,
Сину, мій єдиний,
Вернись додому! (весь куплет – 2)

Віщий сон

Шинкарук

Злетіла ніч на землю, наче птиця,
Я знову бачу у тривожнім сні
Усміхнене твоє обличчя,
Але не у моїм вікні...
Сплелися разом тиша і неспокій,
А день вчорашній так болить в мені,
І знов твої лунають кроки,
Але стихають в далині...

Приспів:
Я чую крізь сон
Шелест розмов:
Вона не любить уже,
Вона лиш грає в любов...

Кружляють тіні на розкритім ліжку,
Малює ніч твій профіль на стіні,
І знов свою даруєш ти усмішку,
Але даруєш не мені...
Тривожить сон передчуття розлуки
Сльози солоний присмак на губах,
І знов твої я бачу руки,
Але не на моїх плечах...

Приспів

Вона не любить уже,
Вона лиш грає в любов...

Душа ятриться, мов відкрита рана,
Чогось чекаю і боюсь чогось,
Скінчився сон, ввійшов в кімнату ранок,
Але що снилось – те й збулось...

Світло в кінці тунелю

В.Шинкарук

Я не хочу слів,
Бо в них – неправда,
Я не хочу дощів,
Бо вони, наче сльози...
Відкладаю життя
Із сьогодні на завтра,
Відкладаю життя,
А відкласти не можу.

Приспів:
Місто, немов пустеля,
Світло в кінці тунелю,
Вітром, холодним вітром
Душу обпалив...
Тихо відчиниш двері,
Зустріч в кінці тунелю,
Сонце, гаряче сонце
Після довгих злив...

Мав я пісню і хліб,
Щирих друзів багато,
Долі їх замело
Мертвим снігом колючим...
І самотність моя
Настоялась на втратах,
Стала, наче вино,
І гірким, і пекучим...

Приспів

Є синиця в руці,
Журавель – в синім небі...
В когось туз в рукаві,
А у мене – лиш шістка...
Все життя я іду
Від себе до тебе,
Наче квіти, несу
Про повернення звістку...

Приспів

Сонце, гаряче сонце
Після довгих злив...
Сонце, нарешті, сонце
Після довгих злив...Это текст. Нажмите, чтобы отредактировать и добавить что-нибудь интересное.

Жарт про кохання

Володимир Шинкарук

(жартівливий переклад за А.Ривліним)

В зоопарку, весною утішений,

На веселій галяві при свідках

Слон слонисі сказав: "Моя кішечка",

Слон слонисі сказав: "Моя квітка"...

В океані бурхливому, глибоко,

Під проникливі звуки ноктюрна

Кит китисі сказав: "Моя рибонька,

Ну до чого ж ви мініатюрна!"

А в хатинці без світла й віконечка,

Так по-лицарськи ніжно і мило

Кріт кротисі сказав: "Моє сонечко...

Ви – голубка моя сизокрила!"

До весняних беріз вітер лащився

У далекому, синьому лісі, –

- Підійдіть-но сюди, моя ластівко, –

Стиха хрюкнув кабан кабанисі.

Хай серця завжди будуть гарячими,

Ну а мрії, як вітер крилаті!

Та як часто бувають незрячими,

Хто належить до сильної статі.

А весна умивалася зливами,

Й зрузумів я цієї хвилини:

Не бувають жінки некрасивими,

То мужчини бувають сліпими!

В садах уже листя осіннє палять...

Сл. Муз. : Володимир Шинкарук

Виконує: Володимир Шинкарук

В садах уже листя осіннє палять,

І жовтень вітрами у двері постукав.

Я вивчив дитинство своє напам'ять,

Тепер читаю його онукам.

То дощ, то морози, то сонце, то хмари,

То радість, то смуток заходять до хати...

Вивчаю напам'ять батькову старість,

Тепер її буду собі читати.

Світанок на небі – від краю й до краю.

І літо у вирій понесли лелеки.

Біжу за роками – і не встигаю...

Я іще тут, а вони вже далеко...

Дорога у завтра

Сл. Муз. : Володимир Шинкарук

(альбом "Колір тиші")

Дорога у "завтра" летить крізь "сьогодні",

Не варто робить інші спроби.

Чим більше на людях, тим більше самотній, |

І з цим вже нічого не зробиш. | (2)

Чекаю на спокій, як в днину спекотну Чекають холодної зливи.

Чим більше на людях, тим більше самотній, |

І цим, як не дивно, щасливий. | (2)

Я майже готовий летіти у небо,

І тільки печалюсь від того,

Що душа моя грішна нікому не треба,

Крім мене самого і Бога...

Душа моя грішна нікому не треба,

Крім мене самого і Бога...

Друзям

Сл. Муз. : Володимир Шинкарук

Всіх, кого я любив і знав,

Всіх, хто завжди у мене вірив,

Я покличу у світлий зал,

І доземно вклонюся щиро.

Я вклонюсь за сердець тепло,

а даровані щастя й сили,

За повагу і за добро,

Що життя моє освятили.

Я до літа свого дожив,

І мене проводжають в осінь

Ті, кого я колись любив,

І кого я люблю ще й досі.

Хай спливають за днями дні

У тривозі і у напрузі,

Хай лиш в радості, а не в журбі

Пізнаються друзі.

Заповіт вчителя

Сл. Муз. : Володимир Шинкарук

(альбом "Перекоти-небо")

Як умру то поховайте

Подалі від школи,

На педраді не згадуйте

Більше вже ніколи.

На вінок мені не тратьте

Ні грошей, ні часу,

Бо я маю, що вчительство

Не має запасу.

На могилі покладіте

Які-небудь квіти,

А в головах заховайте

План самоосвіти.

Зошит, ручку і щоденник

Дайте мені в руки,

І згадайте, друзі милі,

Муки мої, муки.

Прощавайте назавжди, |

Двійки й одиниці, |

Й ви, колеги-вчителі, |

Й вчителиці. | (2)

Не прожив я так, як люди,

Не досипав ночі,

Над тими зошитами

Вилазили очі.

З'їла школа моє серце

І ще пів печінки,

Бо за нею я не бачив

Ні діток, ні жінки.

Місцевкому передайте

Моє шанування,

Так путівки не діждався

Я на лікування.

Ну а заучу скажіте,

Хай розклад міняє,

Бо мене вже на цім світі

Живого немає.

Прощавайте назавжди,

Педради й уроки,

Й ви, колеги-вчителі,

І вчительохи.

Директору передайте

Мою шану й дяку,

Нехай тепер поцілує

Мене в саму руку.

Треба вам запам'ятати

Вчителі майбутні:

В школі добре працювати,

Як не мав ні учнів.

Може станеться колись,

Що буде зарплата,

То випийте ви за мене

По сто грам на брата.

Ось і все, тепер прощайте,

Бо я точно знаю,

Хто учитель на цім на світі, |

Той іде до раю! | (3)

Коломийки

Сл. Муз. : Володимир Шинкарук

(альбом "Колір тиші")

Гей, шіді-ріді-дам, шіді-ріді-дана-дана,