Смик Олександр Іванович
26 жовтня 1957
А я тебе люблю
Романс
Сл. Муз.: Олександр Смик
Усе більше і більше
Хоча відстань і час виступа проти нас
Виливаю свій біль
У печальному вірші
І вже вкотре Сльозиться
За вікнами Спас
Триєдина любов
Хай вселяється трійця
В наші душі які
Вже у ній відбулись
А я тебе люблю
Усе більше І більше
Помилився - прости
Від образ відмолись
А я тебе люблю
Від кохання згораю
Засіваючи шлях
Лиш добром на Землі
Поміж тисячі зір
Я твою вибираю
Щоби знов засвітить на небесній горі.
Білі гуси
Сл. Муз.: Олександр Смик
Насправді, все так просто,
Насправді, все так ясно:
Таємний чорний острів
Давно поріс у рясці.
А нею білі гуси
Не діляться з качками,
Хоч є така спокуса:
Взять голими руками.
Але ніхто в болоті
Купатися не хоче,
Бо запитають: "Хто ти?
"Де був цієї ночі?
Чи їв ти помаранчу?
Чи розкидав ти шкірку?
Чи був ти бубликом?
Чи від нього діркою?
Нема в болоті лоції,
Лише одні простації,
Емоції, емоції,
Полюції, люстрації.
Хто хоче так і квакає,
В болоті, як болоті.
Але це не відлякує,
Аби було у роті.
Всі відростили вуса,
Хто з нами, хто не з нами,
Але білі гуси
Не діляться з качками.
Вальс червоної калини
Слова: Олександр Смик
Музика: Василь Дунець, Олександр Смик
Запрошувати вас
мені завжди тривожно,
Але сьогодні вальс
для нас останній може.
Ми обірвали цвіт
червоної калини,
І це мовчання літ
порушити повинні.
Приспів:
Міцніше обійми,
міцніше – не соромся.
Цей світ навперейми
обох нас приголомшить.
Прийми мене прийми,
як половинку свою.
Міцніше обійми
і пам'ятай такою.
Я повернусь туди,
де ліс тримає небо.
Я повернусь туди,
де всі думки про тебе.
До тихої води
під журавлиним клином,
Де в пам'яті сліди
червоної калини.
Приспів.
Міцніше обійми,
міцніше – не соромся.
Цей світ навперейми
обох нас приголомшить.
Прийми мене прийми,
як половинку свою.
Міцніше обійми
і пам'ятай такою.
Запрошувати вас
мені завжди тривожно,
Але цей білий вальс
для нас останній може.
Міцніше обійми,
міцніше – не соромся.
Цей світ навперейми
обох нас приголомшить.
Прийми мене прийми,
як половинку свою.
Міцніше обійми
і будь завжди зі мною.
А ти продаєш свій голос
Сл. Муз.: Олександр Смик
Ти продав Україну і взяв пів ціни,
А батьки ще від німців отримують гроші,
Тут родився і кажеш, що цим завинив,
Та на Пасху гріхи не складають у кошик.
І соромиться мати сусідів своїх,
Що дала при народженні сину свій голос,
Пів села обшептав і в Сибірах згноїв
Колос нації світлий, як сонячний колос.
А ти продаєш, продаєш свій голос...
А ти продаєш, продаєш свій голос...
І тепер продаєш за червінець чи два,
В оправдання - сім'я має їсти і пити,
І від зрад облисіла твоя голова,
Запиваєш, співаєш, бо хочеться вити.
А ти продаєш, продаєш свій голос...
А ти продаєш, продаєш свій голос...
Винуватиш щоразу у смертних гріхах
Всю державу, в якій ще в дівках і дівках
У якої ще голос тремтить від образ,
А вона уже мати всім нам і для нас.
А ти продаєш, продаєш свій голос...
А ти продаєш, продаєш свій голос...
Ти продав Україну і взяв пів ціни,
А батьки ще від німців отримують гроші,
Тут родився і кажеш, що цим завинив,
Та на Пасху гріхи не складають у кошик.
А ти продаєш, продаєш свій голос...
А ти продаєш, продаєш свій голос...
А що, якщо закінчиться війна
Сл. Муз.: Олександр Смик
А що, якщо закінчиться війна,
І правду буде з кого запитати.
На суд злетиться воїнство крилате.
І нікого послати буде нам.
Прийдуть мами, спитають за синів,
Каліки за майбутнє розпитають.
У тій неоголошеній війні,
Де кожен другий був для брата Каїн.
За Крим, за Іловайськ, і за Донбас
Так запитають, що спітніють пейси.
І кожен цент, зароблений на нас,
Комусь як хрест судилося понести.
А ти вали, на Путіна вали,
Нам для єднання спільний ворог треба.
Проте, я знаю, що свої "пуйли"
За цю війну не попадуть на небо.
Проте, я знаю, що свої "пуйли"
За цю війну не попадуть на небо.
Жінка другова
Сл. Муз.: Олександр Смик
Em Am H7 Em C D G
Жив та був собі козак- зірвиголова.
Am H7 Em Am H7 Em
Та сподобалась йому жінка другова...
C D G C Am H7 Em
Та сподобалась йому жінка другова.
Ніби й досі і не жив, відшукав траву —
Попри Бога зворожив жінку другову. (2)
Довелись іти на Січ під хоругвами.
Та не з ним були в ту ніч жінка другова. (2)
Сумно шабельки дзвенять, пил та згарище.
Ідуть на ворожу рать два товариша. (2)
Втричі більше ворогів. Друг знесилений. Пролунало поміж гір: "Прощай, милая!" (2)
Козак коника обняв, б'є попругою. Кулю на себе прийняв, яка другові. (2)
Поверталися на Січ під хоругвами.
Гірко плакала в ту ніч жінка другова. (2)
------------------------------------------
Акорди в "Dm" (для середнього голосу):
Dm Gm A7 Dm A# C F
Жив та був собі козак- зірвиголова.
Gm A7 Dm Gm A7 Dm
Та сподобалась йому жінка другова...
A# C F A# Gm A7 Dm
Та сподобалась йому жінка другова.
В любові переможених немає
Сл. Муз.: Олександр Смик
Як білий прапор нагота крізь ніч
У двері до кімнати проступає,
Я прошу, тишу словом не каліч,
В любові переможених немає...
Стає водою враз вино образ...
І час свічею пристрасті згорає
І як молитва: "Я кохаю вас",
В любові переможених немає.
Твій білий прапор розганяє сни
І крила за плечима виростають,
І душі мов лелеки до весни,
В любові переможених немає...
Волинь
Сл. Муз.: Олександр Смик
1.
У Данила-короля,
є похресниця Земля.
На Волинь опісля бою,
із дружиною гучною,
сам Данило йшов здаля.
Приспів:
Волинь - сто лісів, сто озер, сто доріг.
Волинь - із намиста пісень оберіг.
Волинь - коронована щедра земля,
від Данила короля.
2. Українства тут колиска,
всі слов"яни із Полісся.
Лик Волинської ікони,
святить рід і мідні дзвони,
від Данила короля.
Приспів.
3. Свято Храмове престольне,
просять княжича до столу.
Пишнотілі молодиці,
підливають медівниці -
тут думкам і серцю воля!
Приспів. (2)
Благословенне Тернопілля
Сл. Муз: Олександр Смик
Сходив я не одні дороги,
Ніде незатишно мені.
Нарешті випросив у Бога:
Осісти тут, в Галичині.
Тут справжні газди і газдині -
До свого кожен по своє.
І тільки тут, на Україні
Родинна серцевинка є.
Приспів:
Тернове поле на Опіллі,
Життя підкова золота,
Благословенне Тернопілля
Земля священна і свята.
Намисто замків на сторожі
Традицій галицьких і тут,
Хрести церков - знамення Боже,
Що просто до небес ростуть.
Гріхів спокута омовення
Дністра одвічна течія.
Насправді, ти таки блаженна,
Священна галицька земля.
Приспів. (3)
Вас так мало
Сл. Муз: Олександр Смик
Вас так мало, вас так мало,
У вас роки повіднімали,
Рядові і генерали ордени попродавали.
Хто дійшов, хто дихав в спину,
Від Москви і до Берліну,
Перемога всім простила, всіх зрівняла.
У цей день солодша чарка,
Янголи стоять на варті,
Їм усім всепрощення від Бога.
Вся країна, стіни плачу,
Сльози чистять, краще бачиш
Чого варта була справді перемога.
Цвіт травневого багаття,
Квітка, свічечка у хаті,
Слава Богу, право є на спогад,
На світлинах чорно-білих |
Від Берліну до Сибіру, |
Шлях, яким ходила перемога. | (2)
У цей день солодша чарка,
Янголи стоять на варті,
Їм усім всепрощення від Бога.
На світлинах чорно-білих
Від Берліну до Сибіру,
Шлях, яким ходила перемога,
Шлях, яким ходила перемога...
Боже, вродило як рясно
(Довга дорога)
Сл. Муз.: Олександр Смик
Am E7 Am
Боже, вродило як рясно,
A7 Dm
Яблука тягнуться долу,
Dm/H E7 Am
Слід озирнутися вчасно -
Dm E7 Am
Довга дорога додому.
Сліпнуть від марева вікна,
Святиться світ рушниками.
Долю вкорочує вік нам,
Довга дорога до мами.
Ржавіє з часом залізо,
Кинуте просто так неба.
Тільки б не було запізно -
Довга дорога до себе.
Боже, вродило як рясно,
Літо на Спаса - ворожить.
Боже, коли Твоя ласка,
Не дай загубитися, Боже.
Видіння гетьмана
Сл. Муз.: Олександр Смик
Ах тільки б марша не пройти
Під звуки перемоги,
Цю землю, де стоять хрести
На рушниках дороги.
У помаранчевім вогні,
Який розносить вітер,
Просив я Господа:
"Мені не дай перегоріти!"
Просив я Господа: "Не дай
Пройти повз жебраками"
І білих голубів пускав
Над чорними круками.
На Водохреща у воді
Змивав сліди отрути,
Побути з Господом хотів
Та не дали побути.
Нема своїх, одні чужі,
Гетьмани і підпанки,
Поки вовтузять на межі
За жезли і жупани.
Зірки на небі і землі
Співають, п'ють на славу,
Скупили розум лихварі,
Не проспівать б державу.
І знову кум, і знову зять
До вівтаря свободи
Перефарбовані стоять
Народні без народу.
Хоч нині правда у ціні
І дзвони повні вітру
Просив я Господа:
"Мені не дай перегоріти!"
Ах тільки б марша не пройти...
Ах тільки б марша не пройти...
Ах тільки б марша...
Володя Ліліпутін
Сл. Муз.: Олександр Смик
Це право Гулівера - ростити ліліпута,
Проте ніхто не знає, хто визначає зріст,
Зав'язуючи нерви, послаблюючи пута,
Володя Ліліпутін у Петербурзі ріс.
Такий звичайний хлопчик, пронирливий горобчик, Рости йому давали, жалкуючи себе,
І тінню Гулівера, який протопче,
Як не дорогу в пекло то стежку в ФСБ.
Здавалося б, годі і одного Володі,
Та у Росії звичка - ступати на граблі.
Як з білої гарячки знов пісню хороводять:
Володю Ліліпутіна довічно у царі!
В Берліні гостювали, і пили й наливали,
У німців Ліліпутіна приймали недарма,
Як випили по двісті, швиденько пригадали:
Стояв колись Володя, стояв біля керма.
Це право Гуліверів - ростити ліліпутів,
Але дрібненькі люди приречені на злість,
Колись цей Ліліпутін завяже нерви круто
І навіть не помітять, як Гулівера з'їсть.
Ворожили проти ночі
Сл. Муз. : Олександр Смик
Ворожили проти ночі
Їм не бути в парі
Бо у нього сині очі
А у неї карі
А іще різниця віку
І провалля в статках
І негоже з чоловіком,
Що годиться в татка
А вона лише сміялась
жінка і любаска
Як до нього пригорталась
Оживала казка.
Ворожили проти ночі
Колесом та воском
Посипали ягід вовчих
На златоволоску.
А вона лише сміялась
і молилась зранку
І сорочку вишивала
Жінка і коханка.
І яка ж то було диво
Для усіх ворожок
Що жили вони щасливо
Під знаменням божим.
Дядько Йосип
Сл. Муз.: Олександр Смик
Весілля з вечора до ранку,
Ще наші звичаї живі
Заграли хлопці музиканти,
Готуй весільні маршові!
Приспів:
А дядько Йосип, горілку носить,
Старий весільний тамада,
Підняти келихи попросить
Вся Україна молода!
На веселковім рушникові
Порозі спільного життя
Батьки зустрінуть добрим словом,
Дадуть поради до путя!
Приспів.
Підносять хліб та сіль, по тому
І молодята ділять хліб,
Хто головою буде в домі,
Ну, а кому дітей глядіть!
Приспів.
Хмільні слова гостям на радість
І поцілунки без кінця,
Така проста весільна правда,
Коли єднаються серця.
Приспів.
Маленька Батьківщина
Сл. Муз.: Олександр Смик
Атлантами тримають сумне похмуре небо
Лелечі гнізда в нашому краю,
А дід золотоус майструє нову греблю,
Щоб захистити дім від повені в маю.
Маленька Батьківщина з маленькими людьми,
Тут вогнище родинне, а біля нього ми,
Тут зазира серпанок в набиті подушки
І кожен добрий ранок народжує казки.
Злітають рушники: червоні, чорні, білі,
Освячують хмарки і небо голубе,
А дід плете лозу, майструє внуку крила,
Щоразу під хрестом чекає він тебе.
Маленька Батьківщина освячена моя,
Заручини, хрестини і пишні весілля -
Тут все, усе від Бога, і сльози, і свічки,
І мамині дороги, і батькові стежки.
А це русалчин дім, а це сама русалка,
А це поліський ліс, що з розуму зведе,
А це її вуста, що так цілують палко,
Любов – передчуття, чекайте і прийде.
Маленька Батьківщина з маленькими людьми,
Тут вогнище родинне, а біля нього ми,
Тут все, усе від Бога, і сльози, і свічки,
І мамині дороги, і батькові стежки.
Вірш бійця АТО поклав на музику тернопільський бард Олександр Смик
"Чорний Ворон"_ Олександр Смик
Вірш бійця АТО поклав на музику тернопільський бард Олександр Смик
В кожного із нас мрія є своя
Сл. Муз.: Олександр Смик
В кожного із нас мрія є своя,
Вірити в її треба.
Янголи летять, янголи летять, |
Янголи летять в небо. | (2)
Час, коли зірки по ночі горять,
Згадую, як біль, тебе.
Янголи летять, янголи летять, |
Янголи летять в небо. | (2)
Хай свою любов не впізнаю я,
Душу вберегти треба.
Янголи летять, янголи летять, |
Янголи летять в небо. | (2)
Олександр Смик "Прощай..."