top of page
Дизайн этого сайта создан в конструкторе
.com
. Создайте ваш сайт сегодня.Создать сайт

Яромир (Ярек) Ногавица

7 июня 1953

КАК ЗАБРИЛИ ВО СОЛДАТЫ  

/Když mě brali za vojáka

перевод Андрея Анпиловa

 

Ой, забрили во солдаты -

Кудри черные, как смоль,

Перво-наперво, ребяты,

Оболванили под ноль.

Ой, ой, ой, ой,

Оболванили под ноль.

 

А потом в пустой казарме

Пан капрал, что не забыть,

Объяснил, как надо, парни,

Сердцем родину любить.

Твою едрить,

Должно родину любить.

 

В полночь лягу, скрипну койкой,

Отвернусь лицом к стене,

Помяну слезою горькой

Кралю в милой стороне.

О-ё, о-е,

Кралю в милой стороне.

 

А приехала не вскоре –

А я в санчасти, взаперти –

Потопталась в коридоре,

Не судьба была войти.

Прощай, прости,

Не судьба была войти.

 

Пан майор – краса мундира -

К ней подъехал: «Как дела?

Мол, есть свободная квартира…»

И она ему дала.

Ла, ла, ла, ла,

И она ему дала.

 

Жисть как жисть. Бывает всяко –

Кто терпи, а кто ликуй.

Франя Шрамек, пан писака,

Ты мне песню растолкуй.

Молчит в ответ,

Знаю сам, что смысла нет…

КОГДА ДАМ ДУБА 

/Až to se mnu sekne

перевод Андрея Анпиловa

 


Как-то утром я надену из картона боты,

И смекнет старуха, что уж мне не до работы.

Вмиг сойдутся гости буднично и просто

На Силезскую Остраву с Сикорова Моста

В тот весенний славный день, когда дам дуба.

Любо, вот будет любо,

В тот весенний славный день, когда дам дуба.

 

Пусть покажут все они, как меня любили.

Только, чур, чтобы выпивки и баб было в изобилье.

Потому что не терпел при жизни я халтуры,

И в гробу лежу хранителем культуры.

Вот будет любо!

Любо, вот будет любо,

В тот весенний славный день, когда дам дуба.

 

Кто-то не проснется просто так, говорят – счастливчик.

Кто-то задохнется, сдуру нос засунув в лифчик.

А я б хотел пойти ко дну, как сбитый флагман,

Быстро, как из старой песни старый Магдон.

Вот будет любо!

Любо, вот будет любо,

В тот весенний славный день, когда дам дуба.

 

Уж не знаю, что с собою брать, какую отраву…

Что у них там принято смолить – «Приму» или «Яву»?

Но уж точно что возьму – так заначку рома,

Потому что там, где ром, - там, считай, и дома.

Вот будет любо!

Любо, вот будет любо,

В тот весенний славный день, когда дам дуба.

 

Не для перевоспитания и не для пользы

Уж определи меня, Господи, возле Лойзы.

С Лойзой мы вдвоем прогуливали школу,

Вниз катились, вместе поднимались в гору.

Вот будет любо!

Любо, вот будет любо,

В тот весенний славный день, когда дам дуба.

 

Как-то утром я надену из картона боты,

И смекнет моя старуха, что уж мне не до работы.

Что не делай, друже, - всё равно зароют лохом,

Впрочем, всё могло быть хуже – а вышло неплохо

В тот весенний славный день, когда дал дуба.

Тара-тара-тарарарам,

Тара-тара-тарара…

​

​

КАЖДЫЙ НЕСЁТ СВОЁ БРЕМЯ  

/Každý si nese své břímě

перевод Андрея Анпиловa

 

Каждый, взяв своё бремя,

Тянет лямку и время,

Каждый столько везёт,

Сколько уж повезёт.

 

Каждый верит, мечтает,

О своём причитает,

Но не знает зато

Своё завтра никто.

 

Утром дворник двери отпирает,

Занавеской ветерок играет,

Тронут окна лучи

После долгой ночи.

 

Полпути прошла, шипя, комета,

Дети рады, что увидят это.

Что написано её хвостом -

С ними сбудется потом.

 

Смоют летние грозы

С лиц морщины и слёзы,

Что мечталось года –

Всё исполнится, да.

 

У надежды заветной

Почтальон есть секретный,

Письмецо он вручит,

А откуда – молчит.

 

Утром дворник двери отпирает,

Занавеской ветерок играет,

Тронут окна лучи

После долгой ночи.

 

Полпути прошла, шипя, комета,

Дети рады, что увидят это.

Что написано её хвостом -

С ними сбудется потом.

 

Каждый, взяв своё бремя...

САРАЕВО  /Sarajevo

Překlad: Natalia Kostyak

 

По галицькім краю віє вітер злий

Пожиток наш нехитрий геть води віднесли

мов птахи осінні, срібні журавлі,

мов два листи блакитні злітаєм від землі

 

REF

Ще нічне багаття дарує тепло

Але вже нам спати час

Десь там за горою – Сараєво

Там завтра рано повінчають нас

 

Парох нас у храмі зв’яже на віки

вінок барвінковий кине до ріки

Потече вода знову до морів

Ми удвох з тобою і небо нагорі.

 

REF.

 

Дім тобі збудую з вікових дубів

вимурую білі стіни кам’яні

Аби кожен знав, що я тебе кохав

Вибудую міцно, щоб вічність простояв

REF.

​

​

САРАЕВО  /Sarajevo

перевод Анна Калита

 

С Галицийских далей

Грозные ветра.

Горе от скитаний,

Горечь от утрат.

Словно птиц по свету

Носит нас с тобой,

Кружит как конвертик,

Листик голубой.

 

Наш костер в ночи как зарево,

Спать ложимся в поздний час.

А за той горою Сараево -

Там на утро обвенчают нас.

 

Нас венок венчальный

Свяжет навека,

И его, качая,

Унесет река.

Ей дорога в море -  

Нам через леса.  

На земле просторы

Как на небесах.

 

Возьму камень красный,

Дуб большой срублю.  

И, чтоб было ясно,

Как тебя люблю, 

Дом поставлю прочный -

простоит века!

И пускай все прочее

Унесет река!

ЗІРКА  /Kometa

překlad Alyosha Volinchik

 

Побачив я зірку, що в небі літала

Хотів їй співати - вона вже сховалась,

Як лань, яка зникла у диких кущах,

Залишила лиш кілька іскор в очах.

Іскорки срібла зарив я під дубом.

Повернеться зірка, а ми вже не будем...

Нас вже не буде. О, марна пихатість!

Побачив я зірку, хотів їй співати

 

REF. Про траву, про струмок та про ліс.

        Ще й про смерть: з нею так важко домовитись

        Про тепло, зраду та почуття

        Про всіх людей, яких прихистила планета ця.

 

 На зоряній станції дзвенять вагони

 Пан Кеплер записав неба закони.

Секрети, які ми тягнули на спинах.

Він розпізнав у всесвітніх тканинах

Вічні великі секрети природи:

Лише людина людину народить,

Гіллі з корінням стовбур єднає

Кров наших надій по світу блукає

 

REF.

 

Падала зірка, так ніби штовхнули

Руки митця, про якого забули

Злетів я вгору - вона відторгнула

Вічність мене до кісток роздягнула

Як постать Давида мармурна-біла

Дивився я в небо, де зірка летіла

Вона повернеться. О, марні пихатості!

Я вже помру, іншим буде співатися.

 

REF.

 

Про траву, про струмок та про ліс.

Ще й про смерть: з нею так важко домовитись

Про любов, про тепло, та про час

Буде то пісня про зірку... та й про нас

MИНУЛЕ  /Minulost

překlad Alyosha Volinchik

 

Посеред ночі раптом у двері постукає хтось

Там на порозі чекає минуле, що не відбулось

Сукня та сама, коси ті самі, взуття шкіряне

Ходить поволі твоїми слідами, поки не дожене І скаже:

 

Отже це я

Пам'ять твоя

Чи позабув

Моє ім'я?

Я твоє минуле

 

Вічність тому ти на вузлик хустинку свою зав'язав.

Що саме він мав тобі нагадати - ти не згадав

Спогади, ті що ти кинув в дорозі, зникли крізь час

Дівчина всі позбирала в хустину, а тобі не віддасть

Лиш скаже:

 

Отже це я Пам'ять твоя

Чи позабув Моє ім'я?

Я твоє минуле

 

Стовбур росте а коріння вмирає - клен у парку стоїть.

Трамвайчик старенький, як хлопчик маленький,

уздовж біжить Серце стискає, коли він стрибає і по парку пливе

 

А провідник, що катав вас в трамваї, давно не живе

Дині не виростуть на ялині, з каміння не виросте ліс

Все, що не з'їли і не допили, ніхто не доп'є й не з'їсть

Вина гіркі в фрукти солодкі: все без решти тобі

Та сама дівчина в сукні і з косами принесе на обід І скаже:

 

Отже це я

Пам'ять твоя

Чи позабув

Моє ім'я?

Я твоє минуле

 

Ти вимкнеш світло, ляжеш у ліжко, пригорнеться сама

І ти згадаєш всіх кого знаєш і кого вже нема

Кожного голос, кожне обличчя і всі імена

Прокинешся зранку а поруч клубочком лежить вона І каже:

 

Отже це я

Пам'ять твоя

Ти завжди знав моє ім'я

Я твоє минуле

ДОКИ СПІВАЄТЬСЯ  /Dokud se zpívá

překlad Alyosha Volinchik

 

 

Раз на годину зі станції потяг іде

 Вчора не спав я, а завтра не матиму де

 П'яно шепоче у вухо мій ангел старий:

“Доки співається, знай, що поки що живий!”

 

Булки з ковбаскою вистачить на цілий день

Серце мені для кохання, душа для пісень

Вчив я у школі, але не забув і тепер:

“Доки співається, знай, що ти ще не помер”

 

Клею квитки наче марки по черзі в альбом

Мандрам не видко кінця, тільки ніч за вікном.

Там як сторінки з книжок пролітає буття

Доки співається, знай, що триває життя

 

Я помилявся стократ і платив сто разів

І в каруселі життя не минав віражів

Навіть стерв'ятник клював моє світле чоло

Доки співається, знай, що життя не пройшло

 

Потяг до краю землі щогодинно іде

Я підняв слухавку й крикнув: "Гей, люди, ви де?"

Раптом здалеку знайомий мотив пролунав

“Доки співається, знай, що кінець не настав!"

Экипаж синего ''песенного'' троллейбуса  в  Брно

  

bottom of page